АНАГО́ГА, и, жін., книжн., рел. 1. Спосіб тлумачення біблійних текстів, що полягає у виявленні прихованого, духовного, містичного або пророчого сенсу, який виходить за межі буквального, історичного чи морального розуміння; алегоричне піднесення від конкретного до духовного.
2. У містичному богослов’ї — духовне піднесення душі до Бога через споглядання та символічне осмислення священних писань; метод екзегези, що веде до вищого, небесного знання.