АНА́ФОРА, и, жін., лінгв., літ. Стилістична фігура, що полягає в повторенні спільних звукових елементів, слів або словосполучень на початку суміжних або близько розташованих рядків, строф, речень чи абзаців; єдинопочаток. Наприклад: «Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води…» (В. Сосюра).
анафора
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |