АНАБАПТИ́СТИ, -ів, мн. (одн. анабапти́ст, -а, ч.; анабапти́стка, -и, ж.). 1. Прихильники радикального релігійного руху в період Реформації (XVI ст.), які виступали за хрещення виключно в свідомому віці, відокремлення церкви від держави, спільність майна та соціальну рівність.
2. Іст. Члени деяких протестантських сект (менонітів, амішів та ін.), що ведуть своє походження від цього руху та дотримуються принципу свідомого хрещення.