1. Релігійно-філософська доктрина в християнстві VII століття, що визнавала у Христа дві природи (божественну та людську), але лише одну божественну волю (телес) та одну божественну енергію, що було спробою компромісу між монофізитством та диофізитством; засуджена як єресь на Шостому Вселенському соборі (680–681 рр.).
2. Назва єресі, що виникла на основі цієї доктрини, а також історичної релігійної течії її послідовників.