Амідаїзм — це одна з головних течій буддизму, що поширена на Далекому Сході. Її виникнення та становлення відбулося на території Китаю в V–VI століттях. Послідовники цього вчення прагнуть після смерті потрапити до “чистої землі” будди Аміди — особливого раю, де на них чекає безкінечне блаженне існування.
Найбільше прихильників амідаїзм мав серед селян, проте до нього долучалися й окремі представники заможних прошарків суспільства. У XIII столітті ця течія надзвичайно поширилася в Японії, де в її межах сформувалися чотири основні школи. Їхні ідеологи пропонували дещо різні трактування ключових догматів амідаїзму.