1. (від фр. embouchure — «рот», «отвір») Спеціальний наконечник духових музичних інструментів, до якого музикант прикладає губи для видобування звуку.
2. (у техніці) Розтруб, воронка або інший пристрій для спрямування потоку повітря, звукових хвиль тощо, наприклад, у гучномовці, мікрофоні або слуховому апараті.