Амбітус — це характеристика модального ладу, яка визначає повний набір звуків мелодії, або інтервал між її найвищим і найнижчим тонами, що становить її звуковий діапазон. Це поняття вживають для аналізу західної церковної монодії та західного багатоголосся періоду з IX по XVI століття. Починаючи з раннього Відродження, термін стає постійним елементом музично-теоретичних трактатів.