альвеоло-палатальний

1. У фонетиці та фонології — такий, що стосується одночасно ясен (альвеол) і твердого піднебіння (палатуму); що утворюється при зближенні або змиканні передньої частини язика з ясенною ділянкою та твердим піднебінням (наприклад, про приголосні звуки [ɕ], [ʑ] у деяких мовах).