1. (у лінгвістиці) Такий, що стосується альтернації — чергування звуків, морфем або інших мовних одиниць у межах однієї морфеми або парадигми, що має фонологічну природу або є історичною пам’яткою (наприклад, чергування [к] — [ч] у словах «рука» — «ручка»).
2. (у математиці, зокрема в теорії груп) Такий, що стосується знакозмінних (альтернуючих) груп — скінченних груп, що складаються з парних підстановок певної множини.