1. У літературознавстві — віршований розмір, заснований на чергуванні довгих і коротких складів, характерний для античної поезії та її наслідувань.
2. У лінгвістиці — чергування звуків, морфем або інших одиниць у межах однієї морфеми або парадигми, що викликане певними фонетичними або граматичними умовами (наприклад, чергування приголосних к/ч, г/з у дієсловах: пеку — пече, можу — може).