АЛОТРОПІЧНИЙ, -а, -е. Прикметник, що описує властивість або стан, пов’язаний з алотропією — явищем існування хімічного елемента у різних структурних формах.
Ця властивість, зокрема, проявляється у здатності речовини змінювати свою кристалічну будову. Як приклад, такі метали, як залізо, цинк та олово, можуть перетворюватися з однієї кристалічної модифікації на іншу або зазнавати змін, обумовлених алотропією (за даними видання “Токарна справа”, 1957, стор. 40).