Значення
- (Лінгвістика) –
У фонетиці та фонології — конкретний звук мови, який є різновидом (варіантом) фонеми і не змінює значення слова; реалізація фонеми в певному фонетичному оточенні (наприклад, українська фонема /и/ має алофони [и] та [и̮]).
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — будь-який звук мови, що розглядається безвідносно до його функції в мовній системі, тобто як фізична одиниця (звукоряд).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. алофон, р. алофона, д. алофонові, з. алофон, о. алофоном, м. алофоні, к. алофоне