1. У середньовічній Західній Європі — землі (переважно ліси, пасовища, водойми), що перебували у спільному користуванні членів однієї або кількох сільських громад.
2. У переносному значенні — щось, що є спільним надбанням, доступним для всіх, або ситуація безконтрольного, вільного користування чимось.