1. Власна назва богині родючості та землеробства в давніх семітських народів, зокрема у фінікійців та арабів доісламського періоду, яку шанували також у Стародавній Греції та Римі; часто ототожнювалася з богинею Афродітою (Венерою).
2. У мусульманській традиції — одна з форм імені Аллах, що використовується переважно в складних іменах (наприклад, Абдулла — “раб Аллаха”).
3. Жіноче особове ім’я, поширене в українському та інших слов’янських середовищах, етимологічно пов’язане з західноєвропейським іменем Алла, яке може мати різне походження (германське, грецьке, арабське).