алькоран

1. (релігійний термін) Священна книга ісламу, що містить відкровення, дані Аллахом пророку Мухаммеду через архангела Джибраїла; Коран.

2. (історичне) Застаріла назва Корану, що вживалася в українській мові переважно в давнішій літературі та публіцистиці.

Приклади:

Приклад 1:
Юрій сидів біля відчиненого вікна в світлиці й читав Гомера, Цицерона, Юлія Цезаря, — знав-бо й грецьку, і латинську, і старослов’янську мови, й бачив себе Цезарем попереду когорт, де блищать мечі й сяють щити, хоч і почувався замалим до того, а ще перечитував праці свого києво-могилянського вчителя: “Лебідь”, “Алькоран“, “Ключ розумєнія”, в яких Галятовський обстоював необхідність захищати свої права мечем. Погляд упав на яблуню в золоті яблук.
— Франко Іван, “Мойсей”