АЛІЛУ́Я, виг. 1. У богослужінні — хвалебний вигук, що звернений до Бога; уживається як складова частина молитов і піснеспівів.
2. у знач. ім., невідм., ж. Церковний піснеспів, що складається з цього вигуку.
алілуя
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
[401] Алілуя!..» Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”
Частина мови: t.d. () |