1. (фіз.) Стабільний ізотоп, який утворюється в результаті альфа-розпаду радіоактивного ядра і зазвичай знаходиться в збудженому стані, переходячи до основного стану шляхом випромінювання гамма-квантів.
2. (хім., мет.) Легуючий елемент у складі сплавів на основі титану, який стабілізує його альфа-фазу (гексагональну щільноупаковану кристалічну структуру) та підвищує температуру альфа-бета переходу; до таких елементів належать, зокрема, алюміній, кисень, азот, вуглець.