АЛЕ́ЙКА, іменник жіночого роду.
1. Зменшено-пестливе до слова алея; невелика алея, вузенька доріжка, обсаджена деревами або кущами.
2. Рідко. Те саме, що алея (у значенні «дорога, обсаджена деревами з обох боків»).
алейка
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Паркова алейка навпроти червоного корпусу Університету, зчеплений, лікоть у лікоть, ланцюг дружинників перед гранітними сходами до постаменту. Примусити ланцюг розступитися на мить, піднятися сходами й покласти квіти — під спалахи фотокамер, стрекотіння кіноапарата, наче кулеметної черги.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |