Словник Української Мови
Буква
1. Старовинний танець німецького походження, поширений у XVI–XVIII століттях, який виконувався в помірному темпі та розмірі 4/4, часто був першою частиною сюїти.
2. Музичний твір у ритмі та формі цього танцю, написаний для різних інструментів або оркестру.
Приклад 1:
І залунала якась павана — не павана, ґальярда — не ґальярда, і не сарабанда, й не алеманда, а скоріш за все чакона. І Дежавю злітав понад полицями й стелажами, здмухуючи крилами плаща густі хмари солодкої пилюки з поверхонь фоліянтів.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”