Значення
-
Алата́у, невідм., ч. р. (тюрк. «строкаті гори»). Загальна назва високих гірських хребтів у Середній Азії та Сибіру, схили яких мають строкате забарвлення через чергування снігових білизн, темних скель і різнокольорових рослинних поясів; входить до складу багатьох топонімів (напр., Заілійський Алатау, Кузнецький Алатау).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. алатау, р. алатау, д. алатау, з. алатау, о. алатау, м. алатау, к. алатау