АКУЗАТИ́В, -а, чол., лінгв. Те саме, що знахідний відмінок; відмінкова форма іменника, прикметника, займенника або числівника, яка вказує на прямий об’єкт дії (наприклад: бачу книгу, читаю газету).
акузатив
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |