АКУ́СТИКА, и, жін.
1. Розділ фізики, що вивчає звукові явища, природу звуку, його поширення та взаємодію з речовиною.
2. Сукупність властивостей певного приміщення або простору, що визначають якість і характер поширення звуку в ньому (чутність, відлуння, поглинання звукових хвиль). Наприклад: гарна акустика залу, погана акустика театру.