1. У мовознавстві (зокрема в японістиці): термін, що позначає відмінок, який у деяких мовах (наприклад, японській) вказує на об’єкт дії, подібний до знахідного відмінка, але з додатковими семантичними або синтаксичними функціями.
2. У вузькому значенні: граматична форма іменника, що виражає прямий додаток у мовах з ергативною або номінативно-акузативною системою, де акусала може збігатися з називним відмінком або мати окремі маркери.