акурат

Приклад 1:
(Ну, як без чуття гумору перебути таку, наприклад, ситуацію: під час конгресу МАУ мене разом з іншими запрошують у директорський кабінет випити чаю, і я сідаю за стіл і п’ю чай, і раптом усвідомлюю, що сиджу акурат на тому ж місці, де сиділа, коли мене виключали з партії, і деякі голоси ті ж самі, але вже інша інтонація, і зміст не той, слава Богу…). А, можливо, — здатністю, яка не раз рятувала мене у скрутних життєвих ситуаціях, дивитися на себе мовби збоку, думати про себе в 3-й особі («вона»), що дає змогу бачити особисту долю узагальнено, як одну з численних драм, розіграних на кону того театру абсурду, в якому ми жили десятиліттями (та й сьогодні ще живемо).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”

Приклад 2:
— i, потрапивши‑таки, через океан, через гирилицю спiльних знайомих, нанипати якийсь контактний номер, i почувши знайомий голос, що воркотiв безсоромним задоволенням: “Шалено радий чути вас, панi”, — вибухла, как фурiя, трохи не матом — а вiн, виявляється, був черговий раз розбився, акурат перед її вiд’їздом, звалився вночi зi сходiв на купу брухту, поламав ребра, досi ходить у корсетi, ой блiн! — затулила рота долонею, зблиском згадавши свiй, фiзiологiчно якийсь тяжко вiдразний, сон: мовби тримає в руках його гiпсове погруддя, котре страхiтливо ворушить губами, та що ж це таке, справдi!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 3:
— попалась, золотце, от коли попалась — акурат за пiвроку до того, як — оглушило, завертiло вихором, пiдхопило‑понесло, не давши оханутись: спасительницею себе уявила, жоною‑мироносицею, так? Ну то маєш — прицiльно, просто в той свiтляний прямокутник, iз планками упоперек грудей i низу живота, i не скигли тепер — вiн, як‑не‑як, тебе любив, той чоловiк.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”