Словник Української Мови
Буква
АКУМУЛЯ́ЦІЯ, ї, жін.
1. спец. Накопичення, збирання, скупчення чого-небудь (енергії, речовини, коштів тощо). Акумуляція електричної енергії; Акумуляція капіталу.
2. геол. Процес нагромадження на земній поверхні пухких мінеральних мас, уламків гірських порід, органічних решток тощо. Акумуляція річкових наносів; Морська акумуляція.
Приклад 1:
За допомогою методу кореляційного аналізу розроблена методика оцінки вплив у природних (змив –акумуляція) та антропогенних (застосування мідьвмісних фунгіцидів) чинників на формування локального моно- та поліметалічного забруднення. Середньозважені концентрації важких металів в ґрунтах (ААБ або 1 н HCl) Миколаївської області становлять: – свинцю – 1,67 ± 0,03 мг/кг; – цинку -0,4 ± 0,006 мг/кг; – міді – 0,31 ± 0,01 мг/кг; – кобальту – 0,4 ± 0,005 мг/кг.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 2:
Серед гумінових кислот СЛ найбільшу частину складає фракція ГК-3, кількість якої зростає вниз по профілю від 6,17 % до 16,43 %; акумуляція фракцій гумінових кислот характерна для ілювійованої частини пр офілю ґрунту. Серед фульвокислот переважає фракція ФК -2, а сума всіх їх фракцій зростає майже 261 рівномірно до ілювійованої породи, що свідчить про їхню підвищену міграційну здатність.
— Тютюнник Григорій, “Вир”