Значення
-
АКЦЕНТУА́ЦІЯ, ї, жін.
-
1.Лінгв. Система наголосів у певній мові; спосіб наголошування, властивий мові, діалекту або окремому слову. Акцентуація української мови має свої історичні закономірності.
-
2.Психол. Яскраво виражена риса характеру, що перебуває на межі норми та патології; надмірне підкреслення окремих властивостей особистості. Акцентуація характеру може виявлятися в підлітковому віці.
-
3.Муз. Виокремлення, підкреслення певного звука або акорду за допомогою динамічного чи ритмічного наголосу.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. акцентуація, р. акцентуації, д. акцентуації, з. акцентуацію, о. акцентуацією, м. акцентуації, к. акцентуаціє