Значення
- (Математика) –
Властивість теорії, системи знань або логічної структури, яка полягає в тому, що її основні положення (постулати) чітко сформульовані як аксіоми, а всі інші твердження виводяться з них за правилами логічного висновку.
- (Філософія) –
Стан наукової теорії або дисципліни, що досягла такого рівня розвитку та строгості, коли її фундамент може бути представлений у формі аксіоматичної системи.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. аксіоматизованість, р. аксіоматизованості, д. аксіоматизованості, з. аксіоматизованість, о. аксіоматизованістю, м. аксіоматизованості, к. аксіоматизованосте