Властивість теорії, системи знань або логічної структури, яка полягає в тому, що її основні положення (постулати) чітко сформульовані як аксіоми, а всі інші твердження виводяться з них за правилами логічного висновку.
Стан наукової теорії або дисципліни, що досягла такого рівня розвитку та строгості, коли її фундамент може бути представлений у формі аксіоматичної системи.