1. (у фізиці, техніці) Властивість об’єкта або системи, що характеризує її симетрію або поведінку щодо осі обертання або певного напрямку в просторі.
2. (у філософії, соціології) Концепція, що описує наявність центральної осі, стрижня або основоположного принципу, навколо якого організується система значень, суспільна структура чи світогляд.
3. (у біології, медицині) Відносний або напрямлений характер будови організму, органу або структури, пов’язаний з їхньою головною віссю (наприклад, головно-хвостова вісь).