АКРОПОЛЬ, -я, чол. рід. 1. Підвищена та укріплена частина давньогрецького міста, що слугувала оборонним і культовим центром; міська цитадель.
2. У переносному значенні — центральна, найважливіша частина чого-небудь; осередок.
акрополь
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Прикладами цього можуть бути побоювання в країнах Африки (зокрема, в Кенії, Замбії та інших), що зростаючий туристопотік може зашкодити унікальній екосистемі африканських саван з їхнім різноманіттям флори і фауни; обмеження числа туристів -відвідувачів до одного з семи сучасних чудес світу – скельного міста Мачу-Пікчу в Перу; негативний вплив величезної кількості туристів на давньогрецьку статую Давида в Паризькому Луврі (Франція,); заборона туристкам, що мають взуття на підборах – „шпильках”, відвідувати древній Акрополь у Афінах (Греція) тощо. Недарма нині ЮНЕСКО складає „Список об’єктів світової спадщини під загрозою”.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Частина мови: іменник (однина) |