1. Візантійські прикордонні воїни-поселенці, які з VII–VIII століть несли службу на східних кордонах імперії (в Малої Азії) та отримували за це земельні наділи; також — представники військової землеволодіючої знаті в прикордонних областях.
2. У сучасній українській історіографії — назва українських козаків-поселенців на південних кордонах Речі Посполитої та Московської держави (у тому числі на Слобожанщині) у XVI–XVIII століттях, які аналогічно візантійським акрітам несли прикордонну службу в обмін на землю та особливі права.