Словник Української Мови
Буква
АКРЕДИТИ́В, -а, чол. рід.
1. Грошовий документ, що містить доручення банку однієї установи банку іншої установи виплатити певну суму грошей пред’явникові цього документа за рахунок особи, яка його виставила, на зазначених умовах.
2. Форма безготівкових розрахунків між підприємствами, установами, організаціями, за якої оплата товарів, послуг проводиться банком покупця за рахунок його коштів на підставі документів, що підтверджують відвантаження товару або виконання робіт.
Приклад 1:
У найпростішому випадку кожному товарному потоку відповідає фінансовий потік протилежного напрямку, при цьому фінансовий потік може: 1) випереджати товар (передоплата, авансовий платіж); 2) запізнюватися (післясплата); 3) проходити через банки з використанням таких форм безготівкових розрахунків, як інкасо та акредитив, – коли підприємства -партнери знаходяться в різних містах; коли ж партнери знаходяться в одному місті, то використовуються розрахункові чеки та платіжні доручення. Запитання та завдання для самоконтролю 1.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
Акредитив – від лат. accreditivus – довірчий.
— Невідомий автор, “120 Soloninko Ks Mizhnarodna Ekonomika Tech”