АКОЛА́ДА, и, жін.
1. У середньовічному лицарському звичаї — обряд посвячення в лицарі, що полягав в обіймах, поцілунку або легкому ударі мечем по плечу.
2. У музиці — фігурна дужка, що об’єднує кілька нотних станів (у партитурах для фортепіано, оркестру, хору тощо).
3. У геральдиці — декоративне з’єднання двох або більше гербів на одному щиті, що символізує союз, шлюб або спільне володіння.