1. У літературознавстві та мистецтвознавстві — художній прийом або властивість твору, що полягає у свідомому усуненні або нехтуванні конкретних історичних часових ознак, унеможливленні точного хронологічного визначення дії з метою надання їй узагальненого, позачасового, міфологічного чи символічного звучання.
2. У ширшому сенсі — відсутність, невизначеність або неістотність часових координат у будь-якому оповіданні, описі чи явищі.