ахейський

1. Стосується до ахейців — давньогрецьких племен, що населяли Пелопоннес та центральну Грецію в період мікенської цивілізації (приблизно XVI–XI ст. до н. е.).

2. Пов’язаний з Ахеєю — історичною областю на півночі Пелопоннесу або однойменною сучасною периферією Греції.

3. У переносному значенні — загальнопоетичне позначення давньогрецького, античного (наприклад, “ахейські воїни”, “ахейські кораблі”).

Приклади:

Приклад 1:
Долон (замислений) Се правда, я піду в непевну путь… та тільки щит розвідачу завада… Я ж мушу крадькома зайти у табор ахейський, поночі усе розвідать, підслухати наради й повернутись теж крадькома. Поліксена Прости, воно не личить до справ громадських дівчині втручатись,- але спитаю, нащо молодого тебе старійші на таке обрали?
— Котляревський Іван, “Енеїда”