АКЕФАЛІЯ, ї, жін.
1. мед. Природжена вада розвитку, за якої повністю або частково відсутній головний мозок, кістки черепа та м’які тканини голови; несумісна з життям аномалія.
2. церк., іст. Становище християнської громади або єпархії, що не має єпископа чи іншого вищого церковного керівника; безголов’я.