АКАТАЛЕ́КТИКА, и, жін., літ. Властивість вірша, у якому всі рядки мають повну, неусічену стопу; відсутність каталектики (усічення) у віршовому розмірі; повнота ритмічного закінчення віршового рядка.
акаталектика
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |