АКАТАЛАЗІЯ, ї, жін., спец. 1. Нездатність до розуміння, пізнання; неможливість осягнути сутність речей, явищ (у філософії, психології).
2. У медицині, психіатрії — розлад мислення, що виявляється в нездатності зосередитися, утрудненні розуміння сенсу слів, ситуацій або логічних зв’язків.