Словник Української Мови
Буква
1. Стан організму, що передує смерті, коли життєві функції (дихання, кровообіг) різко порушуються, а свідомість згасає; передсмертна боротьба.
2. перен. Останній, критичний період існування чого-небудь (суспільного ладу, організації, ідеї тощо), що супроводжується занепадом, безсиллям і неминучим кінцем.
Приклад 1:
Агонія Ассирії обірвалася лише через кілька років, коли вавилонська армія розбила під Харраном (609 р. до н.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”