1. (лінгвістика) Такий, що стосується аглютинації як способу утворення граматичних форм або похідних слів шляхом послідовного приєднання до основи або кореня однозначних афіксів (наприклад, у тюркських, фінно-угорських мовах).
2. (біологія, медицина) Такий, що викликає аглютинацію — злипання та випадіння в осад мікроорганізмів, клітин (наприклад, еритроцитів) або частинок у присутності специфічних антитіл або інших речовин.