Словник Української Мови
Буква
1. Особа, яка діє за дорученням або в інтересах кого-небудь (держави, організації, установи, приватної особи тощо), виконуючи певні завдання, функції; представник, посередник.
2. Особа, яка таємно, нелегально діє в інтересах розвідувальної або контррозвідувальної служби іншої держави; шпигун.
3. Дійова особа, чинник, який спричиняє певні зміни, явища в природі, суспільстві тощо.
Приклад 1:
Між ними крутився Максим Филимонович, ніжинський протопіп, вірний служка Москви, її агент, її шпигун. Москва йому довіряла беззастережно.
— Франко Іван, “Мойсей”
Приклад 2:
— засоромився вже i агент i, шаркаючи ногами, вискочив iз кiмнати. Таким чином, Iван Iванович проти свого бажання опинився в оточеннi своїх сюрпризних речей.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Приклад 3:
Такий етап організ ації ефективного особистого продажу, як ухвалення рішення про підхід до клієнта припускає, що комерційний агент: a повинен бути впевнений у собі й своїй фірмі; повинен зробити сприятливе враження; b повинен документально зафіксувати укладання угоди; c повинен знати, як варто привітати клієнта і як виглядати, щоб зробити сприятливе враження; d повинен бути впевнений у собі й своїй фірмі, повноваження в пропозиції пільг.
— Самчук Улас, “Марія”