АГАРО́ЗА, и, жін., біохім. Високоочищений полісахарид, який виділяють з агару; основний гелеутворювальний компонент агару, що використовується як інертний носій у гель-електрофорезі, хроматографії та інших методах молекулярної біології для розділення макромолекул (нуклеїнових кислот, білків).
агароза
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |