Словник Української Мови
Буква
АГА́МА, и, жін. 1. Рід великих ящірок родини агамових, поширених у посушливих регіонах Африки, Азії та Австралії; представники цього роду вирізняються яскравим забарвленням, здатною змінюватися залежно від температури чи настрою, та видовженими пальцями.
2. У міфології деяких народів — назва міфічної істоти або божества, що уособлює родючість або природні сили (вживається як власна назва).
Приклад 1:
Джайністський канон — «Сіддханта» (чи «Агама») — складається із 45 книг, автором найважливіших з яких, за переказами, був сам Джіна. Канон спочатку передавався в усній формі і вперше був записаний наприкінці І тис.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”