1. (від грец. ἄφωνος — німий) — втрата голосу, неможливість розмовляти вголос при збереженні шепітної мови; повна або часткова відсутність фонації через порушення функції голосових зв’язок.
2. (заст., рел.) — член або послушник православного чоловічого монастиря на горі Афон у Греції; афонський монах.