АЕРОКРА́ТІЯ, ї, жін. 1. Форма державного устрою або система управління, за якої влада належить військово-повітряним силам чи авіаційній еліті; панування авіаційної верхівки.
2. Політичний режим, що ґрунтується на використанні авіації та повітряного простору як головного інструменту контролю над територією та населенням.