АДВЕНТИ́ЦІЯ, ї, жін., спец. Зовнішня сполучнотканинна оболонка кровоносних судин, а також деяких інших органів (наприклад, сечоводу, трахеї), що виконує захисну та фіксувальну функції.
адвентиція
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |