Значення
-
АДЛАТИ́В, -а, чол., лінгв. Відмінок у деяких мовах світу (наприклад, в естонській, фінській, угорській), що вказує на напрямок руху до предмета або перебування на поверхні чогось; зовнішньо-місцевий відмінок наближення. Відповідає на питання «на що?», «на кого?», «до чого?».
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. адлатив, р. адлатива, д. адлативові, з. адлатив, о. адлативом, м. адлативі, к. адлативе