1. У філософії та теорії пізнання — повна відповідність образу, поняття або знання об’єктивній дійсності, що ним відображається; тотожність між суб’єктивним уявленням і об’єктивним станом речей.
2. У психології — процес або результат досягнення відповідності, збалансованості між індивідуальними потребами, можливостями людини та вимогами навколишнього середовища.
3. У біології та медицині — пристосування організму, його систем або органів до змін умов зовнішнього або внутрішнього середовища, що забезпечує збереження життєдіяльності; адаптація.