абстиненція

1. Стан, що виникає внаслідок раптового припинення вживання психоактивних речовин (алкоголю, наркотиків, нікотину) або ліків, на які в організмі виробилася залежність; характеризується комплексом фізичних та психічних розладів (головний біль, тремор, тривога, безсоння тощо).

2. Утримання від задоволення певних потреб або бажань, зокрема статевих, як свідома поведінка чи складова лікувальної практики.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |