Значення
- (Лінгвістика) –
У лінгвістиці — граматичний відмінок (падеж) у деяких мовах (наприклад, ергативних), яким позначається абсолютний стан іменника, зокрема суб’єкт неперехідного дієслова та об’єкт перехідного дієслова; відповідає знахідному чи називному відмінку в українській мові.
- (Філософія) –
У філософії — поняття, що позначає безумовне, абсолютне, незалежне буття або початок, яке не потребує для свого існування нічого іншого.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. абсолютив, р. абсолютива, д. абсолютивові, з. абсолютив, о. абсолютивом, м. абсолютиві, к. абсолютиве